Реальність стукає у наші двері. Стук не вельми приємний. У Великодимерській громаді, де функціонують десять ліцеїв, освітньої субвенції вистачить до осені. Тобто, з осені цього року громада опиниться перед гострою потребою відчиняти дверцята бюджетного сейфу, виймати звідти мільйонів 20 гривень – за попередніми розрахунками – та ще направляти на освіту. Для порятунку. Це в додаток до того, що й без цього вливання на освіту в громаді йде понад 60 відсотків зароблених коштів громадою.
Варто нагадати, що освітня субвенція, котру виділяє держава, направляється на заробітну плату педагогічним колективам. З цього ж року вже починає діяти принцип - гроші йтимуть за дитиною, себто держава спонукає проводити реформи та перестає фінансувати утримання стін, приміщень навчальних закладів. Ось чому восени для керманичів громади прийде фінансовий дедлайн.
Отже, все актуальнішим є процес оптимізації навчальних закладів, подальше проведення освітньої реформи. У 2027 році мають функціонувати початкова, базова школа та старша школа. У старшій буде не два класи, як практично нині, а три.
До 2024 року мають бути сформовані мережі освітніх закладів у кожній громаді, виходячи із завдань, поставлених відповідним законом про реформу освіти.
Для Великодимерської громади цей процес є особливо актуальним. Як сказав один з експертів, 10 ліцеїв для громади, нехай і досить потужної у фінансово-економічному плані, то є ну просто СУПЕР! Однак, не подумайте, що СУПЕР – треба сприймати зі знаком плюс. Про це треба говорити в першу чергу як про проблему.
У громаді вже почався шлях до формування оптимальної мережі освітніх закладів. Почався ухваленим відповідним рішенням Великодимерської селищної ради практично рік назад. Але зараз прийшов час актуалізувати цю роботу, активізувати та зробити її продуктивнішою. І результативнішою, бо не за горами той час, коли вже треба буде ухвалювати рішення, якою ж буде мережа навчальних закладів.
Саме з цією метою був організований форум-семінар з участю експертів. На розмову з освітянами громади – у першу чергу були присутніми всі директори навчальних закладів – прибули Вадим Карандюк, експерт ГО «Ре-Освіта» та експерт в галузі проведення оптимізації у освітній сфері Олег Фасоля.
Освіта має сприяти, а не гальмувати розвиток громади
Непроста розмова тривала в сесійній залі селищної ради майже дві години. Кожен її аспект заслуговує на окрему розмову. Бо оптимізація і загалом реформа освіти чіпляє інтереси дуже багатьох – це безпосередньо стосується дітей, а особливо старшокласників, батьків, педагогів.
Тому сьогодні ми зупинилися на головних месиджах форуму-семінару Олега Фасолі. Але, насамперед, месидж, який треба поставити як заспів.
Освіта, витрати на її утримання, не повинні ставати гальмом для розвитку громади. Далі - консенсусна культура. Так робиться і в тій же Швеції. А Олег Фасоля є екпертом україно-шведського проекту з децентралізації, в тім числі і в освітній галузі.
Говорять про реформу багато, і до того часу, допоки не досягнеться компроміс. Рішення не має прийматися, перегинаючи когось через коліно. Тільки аргументація, тільки переконання, тільки пошук компромісу.
Наступне - Освіта в Україні перебуває в дуже складній ситуації. Це пов’язано з тим, що перший рівень фінансування освіти не такий, як має бути. Звісно, і через війну теж.
Навіщо освіта взагалі та шкода від її політизації
Так і не вдалося на сьогодні кардинально змінити наше бачення - а для чого освіта існує взагалі, і якою вона повинна бути.
Третє – освіта у нас занадто політизована. І це заважало проводити ефективно реформи в галузі раніше, може завадити й зараз. Бо оптимізація, а це пониження статусності школи насамперед, може наштовхнутися на політичні перепони – мовляв, це призведе до занепаду села. Є така хибне твердження: немає школи – немає й села. Та й знайдуться ті, хто побоїться вдаватися до радикальних кроків, бо попереду ж вибори.
Теза – реформа освіти відбувалася. До прикладу – запровадження проекту НУШ (Нова українська школа) змінило початкову школу. Більшість сприйняла і сприймає його позитивно. Є задоволення у дітей, задоволення у батьків.
Зміни у базовій школі відбувалися. Частково. А от у старшій школі не відбувалися взагалі.
Що спонукає нас говорити про нову мережу у старшій школі?
Перший чинник – є нормативна база. З 2027 року освітянська реформа зобов’язує старшу школу стати трирічною та профільною.
Наступне – старша школа навіть зараз залишилася ще радянською. Була спроба зробити її трирічною, під це розроблявся державний стандарт. Але від цього відмовилися та залишили дворічною.
І без того старша школа нефективна стала ще більш нефективною. Ще більшої шкоди привело переведення багатьох восьмирічок до рангу середніх шкіл.
Яка найголовніша проблема? Чим займаються діти у старших школах?
Відповідь багатьох – вони готуються до ЗНО чи мультипредметного тесту. А цього не повинно бути. Бо ЗНО чи тест – це лише форма контролю. Отже, якщо діти готуються до цього, то подібне може означати лише одне - щось не так з рівнем освіти в школі, значить, вони навчаються не на тих профілях, що їм потрібно.
Наступний чинник сформувався у 90-і роки. Він ганебний. Дитина вчиться у школі, а знання отримує завдяки репетиторству. Дослідження. Його провели в одному з невеликих містечок. Учні повноцінного класу на репетиторів винесли із сімейного бюджету сумарно 1 млн. грн. Це сума фантастична. І це не правильно!
У батьків виникають резонні запитання: ми своїми податками утримуємо освіту, ми даємо кошти на утримання шкіл, а чому ще й на репетиторів?
Наступна думка, яку доводиться чути, школа має працювати ефективно, наскільки ефективно, аби випускник вступив до вузу.
80% офіціантів та барменів у Львові – молоді люди з дипломами. То для цього потрібна вища освіта?
За останні десятиріччя, а тим паче роки в Україні сформувалася, на жаль, СУБКУЛЬТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. Тобто, диплом про закінчення вузу - будь-що, будь-якою ціною.
А що потім з того виходить – ми знаємо. Часті випадки, коли син чи донька приїздять після закінчення вузу додому, демонструють диплом зі словами: «Мамо, поклади документ на зберігання. А я у Києві (чи в іншому місці) продаватиму мобільні телефони в магазині. Я вже влаштувався, і зароблятиму більше, аніж невідомо де за дипломом…».
У Львові нещодавно провели дослідження і з’ясували, що 80% молодих людей, хто працює офіціантом чи барменом, у своїй кишені чи на домашніх полицях мають диплом про вищу освіту.
Ще одне дослідження стосується старших школярів. За нинішніх умов, тобто дворічної старшої школи та непрофільності класів опитали десятикласників –чи пішли би вони знову до 9-го класу школи, чи можливо б скористалися іншою освітньою траєкторією – коледж чи ПТУ. Майже 60% опитаних до школи не пішли б.
Мусимо констатувати, що одночасно зі збереженням радянщини у підході до старшої школи, фактично була зламана профорієнтаційна робота. Сьогодні вона грунтується переважно на такій системі: до старшокласників приїжджають посланці різних вузів. І що діти переважно чують від них?:
- Вступайте до нашого вузу, бо плата за навчання у нас є найнижчою в регіоні;
- У нас всі студенти забезпечуються гуртожитком;
- У нашому вузі є широкий вибір спортивних секцій, гуртків тощо.
На превеликий жаль, не часто говорять, або й не говорять взагалі про те, чи буде професія, якої вони навчають у своєму вузі, затребуваною на ринку праці ще років 5 чи 6, і головне – чи приноситиме вона молодій людині нормальний дохід.
Ще одна хибна теза у наших школах довгий час доносилося у вуха дитини: будеш погано вчитися – підеш в ПТУ. Це практикували й багато вчителів. Парадоксально, бо всі ми хочемо, аби нас обслуговували висококласні сантехніки, електромонтери, перукарі, автослюсарі тощо. Неодмінно висококласні.
У той же час 40% випускників середньої школи навіть не вступали до вузів, а йшли одразу в коледжі та ті ж ПТУ.
Треба вміти слухатись і дослухатись до дітей
І в цьому сенсі ще один надзвичайно важливий месидж: на превеликий жаль, ні батьки, ні педагоги НЕ ВМІЮТЬ СЛУХАТИ ДІТЕЙ. НЕ ВМІЮТЬ!
Ми, дорослі, дуже часто просто навіть не даємо можливості їм висловитись, ми нав’язуємо їм, причому часто категорично, свою точку зору.
Всі діти народжуються талановитими. І завдання, в першу чергу батьків, допомогти розвинути талановиті здібності, сприяти цьому. Тому батькам потрібно придивлятися і прислухатися до дитини. І не нав’язувати їм свою позицію – тільки вища освіта. А може син чи донька стануть першокласними у іншій сфері? І це допоможе їм самореалізуватися, стати успішними у житті. І, зрештою, задоволеними життям.
Бо головне для всієї системи освіти - сприяти тому, щоб дівчина чи хлопець стали успішними, конкурентноздатними.
Виходячи з усього сказаного, ми й говоримо про необхідність реформувати старшу школу. Запроваджувати широкий спектр профільних класів. Але тут теж треба підходити виважено, максимально практично для майбутнього дитини. Профільні класи мають враховувати інтереси, запити дітей, реалії часу.
У Сумській області в одному з міст з гордістю розповідали про гарну роботу в старшій школі біолого-хімічного профілю. Ще з більшим пієтетом мовилося, що всі 15 випускників цього класу поступили до вузів. Правда, скромно при цьому замовчували, що ні цього року, ні протягом останніх ще чотирьох жоден випускник не вступив до вишу за цим, біологічно-хімічним профілем. То яка ж ефективність тоді цього профілю?
Реформування освіти, і впровадження цієї реформи, вчить ще одному, надзвичайно важливому – ЧЕСНОСТІ! Нещодавно вчителів, батьків та керівників шкіл попросили відповісти на просте питання – чи були втрати навчального часу під час навчання у воєнний час?
Найчеснішою була відповідь у дітей – так, були. Бо – то світла не було, то інтернет зникав, то ще якась біда.
Батьки у своїх відповідях вагалися – і так, і так.
А от у директорів шкіл все було нормально – ніяких втрат, мовляв. Адже журнали заповнювалися, тобто формальної сторони справи вони дотримувалися. І не хвилює, що то лише формальна.
Чи є вже приклади успішності у проведенні реформи, тобто в оптимізації?
Олег Фасоля ствердно відповів на поставлене собою ж запитання – так, є. У Хмельницькій області, де в одній з громад спочатку провели потужне обговорення, дискусії, роз’яснювальну роботу, а потім поетапно ліквідували третій ступінь у 14-ти існуючих там закладах освіти. Третій ступінь, або ліцей залишився в одному. Набрали по 8 класів на одну паралель. Створили для учнів профільні класи, досить потужну навчальну базу, сформували так само потужний викладацький склад. Громада організувала довезення дітей до місця навчання у різні способи. І не тільки шкільні автобуси, але й громадським транспортом, проплачуючи перевізнику за довезення дітей.
У кінцевому сенсі в цій громаді отримали вмотивованих дітей, хто вивчає предмети, котрі їм знадобляться у подальшому. Це вже абсолютна інша якість навчання.
Найцікавіше – кількість дітей, котрі пішли до 10-х класів, стала значно меншою, ніж до цього. Інші обрали коледжі, училища.
Є приклад іншої громади, де менш фінансово спроможна громада вирішила не створювати ліцей у себе, а скористатися подібним закладом у сусідній громаді, організувавши довезення дітей туди.
Ми, в громаді, лише на початку шляху
Власне, приклад перший, коли з 15-ти шкільних закладів І-ІІІ ступенів ліцеєм залишився лише один, напрошується і у Великодимерській громаді.
- Але як буде насправді – стане відомо згодом, - насамкінець цього семінару наголосив заступник селищного голови Олександр Куценко. – Тобто, до якого варіанту ми всі з вами прийдемо. Сьогодні ми лише стали на шлях великої роз’яснювальної роботи. Попереду – зустрічі, з батьками, з дітьми. Обговорення, дискусії. Як наголосив експерт, ми будемо розмовляти, дискутувати до того часу, доки спільно не знайдемо компромісне рішення. Тим паче, ми сподіваємося, що і Вадим Карандій, і Олег Фасоля у якості експертівбудуть здійснювати супровід проведення у нас цієї реформи. Але рішення ми прийматимемо самостійно.
…Напевно, допоможе пошуку найкращого варіанту створення оптимальної мережі навчальних закладів організована селищною радою зарубіжна поїздка делегації великодимерських освітян на чолі з Олександром Куценком. Вони у Польщі та Німеччині знайомитимуться з тим, як була проведена подібна освітянська реформа там. Ще одне завдання – налагодити плідні та дружні контакти з місцевими навчальними закладами.
