Історія медицини Великої Димерки

Ще на сторінках перепису 1767 року згадується, що село мало шпиталь, у якому проживали старі та скалічені люди, якими опікувався монастир.

Наприкінці ХІХ ст. і на початку ХХ ст. територія нинішнього Броварського району належала Остерському повіту Чернігівської губернії. Великими містечками були Бровари, Гоголів, Семиполки і Літки. Бровари і Семиполки були центрами волостей. Медична допомога надавалась амбулаторно.

У 1902 році у Великій Димерці у новозбудованому будинку був відкритий перший фельдшерський пункт, де працював лише один фельдшер. Пізніше медпункт переведено у будиночок залізничного майстра, але прослужив не довго і у 1909 році він згорів. Із 1918 року, в селі почав працювати фельдшер Артем Кондратенко, котрий трудився на медичній ниві до ………………… року. До 1920 року медпункту у нашому селі не було. Потім була відкрита медамбулаторія у конфіскованому будинку священика, де вона перебувала аж до 1973 року. У складних випадках з Броварів приїздив І. Л. Фельдман і до самої війни залишався головним консультантом медпрацівників Броварщини і рятувальником тяжких хворих.

У 20-х роках акушеркою працювала _____ Курочкіна. ЇЇ чоловік ____________ Курочкін працював завідуючим аптекою, також висококваліфікований спеціаліст, котрий багато років готував ліки як для самої лікарні, так і для населення.

У передвоєнні роки «аптека обслуговувала 9 сіл, 4 радгоспи та 29 колгоспів. Аптека відкрита з 7 ранку до пізнього вечора. Аптека забезпечена перев'язочними матеріалами, дезінфекційними і лікарськими матеріалами в достатній кількості».

У 1936 році було закінчено будівництво лікарні на 100 ліжок для обслуговування мешканців не лише Димерки, а й навколишніх сіл. Лікарня мала терапевтичне, хірургічне, інфекційне та пологове відділення, свою лабораторію. Одних грубок у новозбудованій лікарні було 24, а операційна - обкладена кахельною плиткою – невиданою розкішшю тих часів.Все це знаходилось в центрі селища-на місці теперішньої літньої сцени та селищної ради.

Головним лікарем призначено лікаря-хірурга Івана Гончаренко. У передвоєнні роки він очолював медичну комісію Броварського військкомату.

Санітарка Щербак пригадує: - «лікарі дуже прискіпливо слідкували за тим, щоб у палатах, на коридорах, у туалетах було чисто. Ми й самі, без нагадування, дбали про це. Кожного року все білили, фарбували. Адже люди жили тоді бідно, і під час хвороби потрібно було їх підгодувати, підкріпити перед операціями. Дуже ретельно слідкували за тим, щоб постелі були чистими…»

Можливо просто згадати прізвища? На цьому з'їзді 30 кращих лікарів премійовано цінними подарунками. Серед них премійовано путівкою на курорт завідувача Великодимерської лікарні, лікаря-хірурга Миколу Леонтійовича Дідова.

В селі зараз медамбулаторія, прекрасно устаткована лікарня. Є також вен кабінет, дитяче обслуговування дітей Великої Димерки та навколишніх сіл. Тут працюють 4 лікарі, у тому числі і зубний, чотири рази на місяць приїжджає зубний технік.

Ханикова, зубний лікар Великодимерської лікарні.

Понад 220 операцій і жодного смертного випадку, будь-якого ускладнення - своєрідний послужний список сільського лікаря, завідуючого Великодомерською лікарнею, висококваліфікованого хірурга Олександра Івановича Гончаренка. Любов’ю до Батьківщини сердечним піклуванням про хворого пройнята вся кипуча діяльність цієї літньої людини з 26-річним стажем лікаря. Риси його стали відмінними рисами всього колективу. Скільки щирих подяк, що ідуть від глибини материнського серця, приносять колгоспниці помічникові головного лікаря лікарні Рахілі Яківні Сощиній за її чуйне ставлення до хворих дітей.

районна газета «Стахановець»
№ 186 1940р

Не почути скарги на діяльність таких працівників лікарні як операційну сестру Курочкіну, котра 18 років працює у цій лікарні, молодих фельдшерів Халла і Клименко, санітарок Срібну, Бобко. Про них говорять з пошаною і любов"ю їх без винятку називають: «Наші лікарі».

районна газета «Стахановець»
№ 169 1940р

У передвоєнні роки народжувати дітей, як правило, допомагали бабки-повитухи. Тодішня влада ініціювала організовувати у селах так звані «хати-родільні».

У хаті-родильні перебуває пересічно 5-7 жінок, але харчів як таких немає, якими жінку могли б забезпечити під час родів. Президія постановляє: доручити голові колгоспу т. Половку вкупі з акушеркою вивчити всі можливості зробити рознарядку для кожного колгоспу в справі розподілу продуктів. А також потрібно для санітарки виділити для 30 трудоднів.

У переддень визволення села Червоною Армією гітлерівці спалили понад 942 оселі громадян села, будинок культури, приміщення сільської Ради, всі колгоспні приміщення, школу. В лікарні вціліли тільки пральня та кухня. Тут у післявоєнні роки було відкрито лікарню на 25 ліжок. Амбулаторія функціонувала у старому приміщенні, де знаходилася й аптека. І тільки у 1964 році вдалося поліпшити умови, дякуючи керівництву місцевого радгоспу, на чолі якого був П.П. Чеботарьов. Він передав під лікарню контору, де було розміщено стаціонар на 50 ліжок, а у 1973 році було збудовано амбулаторію на ….. Дитяча консультація залишилася у приміщенні переобладнаної пральні. У 1991 році за типовим проектом було збудовано амбулаторію на 150 відвідувань.

Тяжко було відбудовуватись у після воєнні часи. У 1947 році виділили збережений будинок під амбулаторію та аптеку по вулиці Богданівська (біля церкви). Тут проводився прийом і дорослих і малечі.

Працювати фельдшером 1946 році був направлений Козік Василь Харлампієвич житель села Пінчуки, Васильківського району, який пройшов війну військовим фельдшером. Тут він зустрів своє кохання - Катерину Захарівну, яка працювала ланковою у радгоспі і у 1948 році вони одружились. Після смерті чоловіка у 1964 році Катерина Захарівна пішла працювати у поліклініку санітаркою. У 1947 році прийшов працювати головним лікарем Журба Василь Миколайович - гінеколог по фаху, він був лікарем всіх кваліфікацій, від Бога. Багато цікавих історій і легенд розповідають наші бабусі про цю людину.

У 1948 році по вулиці Радгоспна (де зараз проживає родина Бендів) було збудовано два дерев’яних будинки. У першому розташувалась поліклініка для прийому дітей, тут був рентген кабінет, інфекційний кабінет, де працювали дезінфектори. У другому був пологовий будинок, який пропрацював до 1967 року.

У 1951 в приміщенні колишньої радгоспної контори по вулиці Леніна було відкрито стаціонар на 20 ліжкомісць для дорослих та 5 ліжок для дітей (а ще перед цим у цьому приміщенні після війни була школа). Згодом добудували ще декілька приміщень.

У 1955-1957 роках побудували поліклініку, яка зараз функціонує (зв'язана з новою поліклінікою коридором). Сюди переводять з дитячої поліклініки рентген кабінет. В селі працювала швидка допомога, яка обслуговувала жителів нашого села і сусідні села.

Новітня історія медицини нашого селища - це наша нова поліклініка та стаціонар відкриті 1988 році. Тодішній директор радгоспу Є. Ф. Томін та головний лікар ЦРЛ І. П. Сокур побудували сучасне двоповерхове приміщення лікарні на 150 відвідувань за зміну зі стаціонаром на 50 ліжок.

Багато зробили для наших бабусь, мам та всіх димерців:

Головні лікарі Великодимеської лікарні - Гончаренко Іван, Журба Василь Миколайович (гінеколог), Савченко Леонід Олексійович (хірург), Строй Анатолій Михайлович (хірург), Балакір Володимир Андрійович (хірург), Веселий Микола Васильовий (хірург), Халимон ...............(терапевт), Беліков Валерій Михайлович (хірург), Доценко Микола Йосипович (терапевт), Караїм Олександр Степанович (акушер-гінеколог), Ніколенко Іван Іванович (педіатр), Герасименко Галина Миколаївна (терапевт); перший педіатр –Мазуренко Ольга Іванівна; перший зубний лікар - Діаківський Дмитро Сергійович; акушерки пологового будинку, де народилися димерці з 1948 по 1974 роки - Миронець Меланія Андріївна, Гарбуза Галина Гаврилівна, Комаровська Надія Михайлівна, Васюк Катерина Іванівна, Гальчинська Олена Іванівна

Медицина сьогодення як і завжди тримається на медиках, людях, які присвятили своє життя благородній справі - турботі про життя та здоров’я людини. Які своїми руками, досвідом, з чуйністю і терпінням, самовідданно і завзято працюють на благо нашої громади.

З 2008 по 2012 рік в лікарні відбулися позитивні зміни. Заклад перейшов під впорядкування до селищної Ради. Зроблено багато роботи: проведено капітальний ремонт всієї лікарні, заміна вікон, покрівлі, опалення, водопостачання. Закуплене нове обладнання, медична апаратура та сучасні меблі для педіатричного, гінекологічного, терапевтичного, фізіотерапевтичного кабінетів, лабораторії та маніпуляційні кабінети. Повністю відновлений стаціонар.

З 2013 році лікарня знову переходить до Броварської ЦРЛ. А у 2014 році у зв'язку з «Реформою системи охорони здоров’я» стає первинною ланкою медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Змінюється назва установи і це вже "Великодимерська медамбулаторія загальної практики сімейної медицини", де працюють шість сімейних лікарів.

Закривається стаціонар, який обслуговував селище та сусідні села. Залишається лише денний стаціонар, з фізіотерапевтичним кабінетомж. У зв'язку з цим скорочується штат. І вже залишається 33 члени колективу (було 47). Відходить до міста (до вторинної ланки) акушерсько-гінекологічна та стоматологічна служби, але медики залишаються працювать і виконувать свої професійні обов’язки у приміщенні поліклініки.

Коротка статистика:

2010 рік. Населення-10520, жінок-5453, чоловіків-5067, дітей-2249, народилось дітей-145.
2013 рік. Населення 10471, жінок-5394, чоловіків-5077, дітей-2346,народилось дітей-155.
2015 рік. Населення-10546, жінок-5445, чоловіків-5104, дітей-451, народилось дітей-137.

Медична амбулаторія Великої Димерки є одним із медичних закладів Броварщини, має 2 категорію акредитації, ліцензію Міністерства охорони здоров'я.

Людмила Нишенко - Зубковська