Сучасний Світильнянський старостинський округ об’єднує населені пункти колишніх Світильнянської і Кулажинської сільських рад.
Село Світильня є одним із найстаріших поселень трубізького регіону. Його, очевидно, заснував ще у 980 році київський князь Володимир Великий, водночас із іншими градами на Трубежі, про що сповіщають літописні джерела.
Місце виникнення городища, а разом з ним і поселення, мало на той час важливе стратегічне значення. Річка Трубіж разом з величезним болотом – озером Трубайлом створювала надійне прикриття від ворогів. А фортеця була сторожовим прикордонним (порубіжним) пунктом.
Назва села пов’язана з будівництвом городища і створенням світлової системи сповіщення вогнем про небезпеку ворожих степових нападів. За переказом, на фортеці стояв маяк – «світило», який при наближенні ворога попереджав сигнальним вогнем інші населені пункти. Село, що освітлює, село, що несе світло, село, що першим попереджає інших про біду.
Перша письмова згадка про Світильню датується 1362 роком, коли всі землі від Десни до Трубежа переходять у власність князя Юрія Половця. Пізніше село згадується в 1483 році в часи другої татарської навали Менглі-Гірея. Описується , як таке, що вціліло під час навали, бо «непідступне з усіх боків».
Переписи 1666 року свідчать, що село з невеликою кількістю населення. Налічувалось 17 селянських дворів. А в 1784 році вже 157 хат, з яких 97 – козацькі.
У 1907 році у Світильні будується школа за кошти земства. Кількість учнів становила близько 60.
У години лихоліть жителів села рятувало від смерті болото та ліс, в яких були і їжа, і прихисток.
Окрасою села та предметом гордості Світильні є городище у вигляді земляного валу, що має форму кола. Воно належить до найдавніших княжих городищ України – складна інженерна споруда. Це пам’ятка археології, яка охороняється законом.
Відомі особистості Світильні
Відомою особистістю Світильні є Іван Данилович Обіух (1920 р.н.), який у 23 роки став Героєм Радянського Союзу (20 грудня 1943 року). Відзначився при форсуванні Дніпра. Він, як моторист катера, забезпечував паромну переправу артилерії, танків, піхоти, чим сприяв успіху бойових дій на плацдармі.
Найвищою трудовою відзнакою – Герой Соціалістичної праці, у 1966 році удостоєна ланкова польової бригади Катерина Терентіївна Дяченко (1941 р.н.). За сумлінну працю та високі трудові досягнення нагороджена двома орденами Леніна (1966 р., 1971 р.) та медалями «За сумлінну працю» та «Ветеран праці».
Інтелектуальним цвітом є Володимир Григорович Пасічник (1939 р.н.). Енергетик, викладач-науковець, кандидат економічних наук, автор багатьох наукових праць, присвячених плануванню, розвитку та реструктуризації підприємств харчової промисловості. Знаною людиною села є Микола Герасимович Круглик (1922 р.н.). Лікар, який майже п’ятдесят років надавав медичну допомогу місцевим жителям, майже безпомилково встановлював діагноз, який підтверджувався після клінічних обстежень. Цим і завоював великий авторитет і повагу односельчан.
На території Світильні працюють такі об’єкти соціально-культурної сфери:
КЗ «Світильнянське НВО», сільська бібліотека, медична амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, поштове відділення, магазини продовольчих, господарських товарів.
Село Кулажинці – одне з найменших та найвіддаленіших поселень Броварського району. За переказами, воно було одним із укріплень князя Володимира Великого на Трубежі, і тому роком заснування села вважають 980 рік. Давня назва цього укріплення – Куловець.
У 1712 р. згідно з ВУказом російського царя Петра І почалася роздача українських земель. Сільце Кулажеці було пожалуване молдавському боярину Семену Афендику, щоб «жив у двірці і збирав повинності».
1769 р. Кулаженці вже позначено на географічній карті. У 1858 р. налічувалось 50 дворів, 392 кріпаки, була церква, винокурний завод.
Кулаженці – древнє лісове село над Трубежем при Басанській дорозі. На його території є історичне урочище Слобода (в минулому – Козацька слобода), на околиці якої було кілька земляних курганів, гострих козацьких могил. Одна з них збереглася й до цього часу. Це історична пам`ятка, що охороняється законом.
В центрі села збереглась будівля церковно-приходської школи 1911 року. Вона побудована за кошти земства і давала трирічну освіту.
Відома особистість села - герой партизанської слави В.С.Стригун, який був командиром підривного загону ім.. Щорса. Василь Сократович особисто підірвав 10 німецьких ешелонів з живою силою та технікою фашистів, знищив 3 мости стратегічного значення. За виконання важливих операцій був представлений командуванням до високих урядових нагород.
Із об`єктів соціально-культурного призначення працює бібліотека.
На відстані п’яти кілометрів від Світильні, в напрямку до залізничної станції Бобрик розташоване село Гребельки.
У 1923 році після першого розподілу землі за декретом про землю вихідці із Світильні засновують тут поселення. Спочатку тут проживало всього десять сімей. Місцевість знаходилась немовби на острові, омивалась одразу трьома річечками. На заході протікала Мала Рудка, на сході – Велика Рудка, а ще далі на схід – Маньківка. Через річки будували містки – греблі, звідси ще в ті часи і пішла назва села – Гребельки.
Очолює Світильнянський старостинський округ староста Сергій Петрович Шевченко.