У суботу 10 грудня відзначили 9-й день з часу смерті Івана Тимофійовича Дикуна. 10 липня 2023 року мешканцю Гоголева виповнилося б 100 років від дня народження.
На початок року нинішнього у Великодимерській громаді мешкали не просто три старожили. А старожили, котрим довелося воювати на фронтах другої світової війни. Двом з них – з німецькими фашистами, одному на східних рубежах – з японцями.
Найстаршим серед них був Петро Гришко з Великої Димерки. 18 лютого 2022 року Петра Артемовича вітали із знаменним 100-літнім ювілеєм. Це сталося за 6 днів до початку російським режимом повномасштабної війни проти України. У березні ветерана, хоча він цього й не хотів, евакуювали до Києва, де незабаром Петро Артемович і помер, на 101-му році життя.
Слава Богу, живе й донині Іван Родіонович Хилько з Богданівки. Цього року ветерану війни, а це його направили на Далекий Схід брати участь у радянсько-японському воєнному протистоянні, виповнилося 96 років .

… Іван Тимофійович Дикун народився 10 липня 1923 року у Гоголеві у селянській сім’ї. Саме у 1941 році він закінчує 8 класів місцевої школи, а 28 вересня 1943-го Івана Дикуна призивають до Радянської Армії. І буквально через півмісяця, недосвідченого необстріляного ще 20-річного кулеметника кидають у жорстокі, смертоносні битви за визволення Києва.
З 15 жовтня по 6 листопада 1943 року Іван Дикун – кулеметник у складі стрілкового полку 1—го Українського фронту. 6 листопада його тяжко поранили. Івана Тимофійовича евакуювали з фронту до польового шпиталю, який розташовувався у Великій Димерці. Вже потім, після звільнення Києва молодого солдата направляють до столичної Жовтневої лікарні. Там його лікування тривало до квітня 1944 року.
Опісля, з 5 травня він проходить шестимісячне навчання у школі водолазів. Після закінчення молодого водолазника направляють до Севастопольського аварійно-рятувального загону. Тут він прослужив майже шість років.
Іван Тимофійович повертається до сугубо мирного життя. Він їде до свого Гоголева, і бере до рук вже не зброю, не рятувальне приладдя, а штурвал. Штурвал однієї з намирнішої, найблагороднішої техніки. Він вирощує хліб. З 1950 по 1973 роки Іван Дикун працює комбайнером у радгоспі «Гоголівський». Далі ще протягом 10 років трудиться на посаді завгоспа місцевої лікарні.
Іван Тимофійовича був активним учасником місцевої ветеранської організації, обирався – у 2003 році – головою ради ветеранів Гоголівської сільської ради.
Іван Тимофійович Дикун нагороджений орденами та медалями.
2 грудня 2022 року Іван Дикун помер. Похоронили ветерана у Гоголеві.
Селищний голова Великодимерської громади Анатолій Бочарьов, виконком селищної ради депутати ради, Гоголівський старостат, учні та вчителі місцевого ліцею глибоко сумують з приводу смерті Івана Тимофійовича та висловлюють щирі слова співчуття рідним та близьким покійного.
Світла пам’ять…