ООН назвала Україну "однією з найбільш замінованих країн світу". Українські сапери та рятувальники щодня знешкоджують від 2 до 6 тисяч снарядів та мін. Тому потрібно бути максимально обережними, особливо на територіях, де відбувалися бойові дії та окупація військами РФ. Не зайвим знати які бувають міни, та що робити у разі їх появи в полі зору:

Протипіхотні фугасні міни

Це невеликі предмети з пластику. Їх використовують для ураження живої сили противника через силу вибуху міни. Принцип дії — нажимний. Потрібно наступити, тоді вона спрацює. Ураження буде залежати від типу міни, але частіше це ураження кінцівок.

Міна “Метелик”, фото: DRC

Особливу небезпеку становить міна "Метелик" (також її називають "Пелюстка", — ред.). Ці міни розміром у 12 сантиметрів і вагою близько 80 грамів кожна розкидають із касетних боєприпасів. Вони розриваються або при контакті, або мають часовий детонатор, тобто елемент самоліквідації. Через кілька годин міна може самостійно вибухнути.

Протипіхотні осколкові міни

Осколкові міни на відміну від фугасних уражають не силою вибуху, а уражаючими елементами в корпусі міни. Їх закопують у ґрунт або маскують на дереві. Вибухають такі міни, якщо зачепити натягнутий дріт або якщо їх активують дистанційно. Дія ураження може бути і спрямованою (уламки вилітають з одного боку міни), і круговою (розлітаються на 360 градусів).

Протипіхотна осколкова міна ПОМЗ, фото: DRC

Одна з найнебезпечніших осколкових мін — ОЗМ-72: "За розміром вона, як літрова банка. Важить 5 кілограмів. Усередині має 2400 осколків, які розлітаються на 50 метрів. Людина зачіпає розтяжку, міна вистрибує на висоту 1 метр через "вишибний" заряд і тоді розривається корпус. Шансів вижити майже немає.

Протипіхотні міни заборонені Оттавською конвенцією із 1999 року.

Протитранспортні (протитанкові) міни

Протитранспортні міни також закопують у землю або залишають на поверхні. Вибухають вони від ваги у 120 кілограмів і більше. Та торкатися таких предметів в жодному разі не можна.

В інтернеті є відео, як люди переносять їх в руках, штовхають ногами. Такого робити не можна. Там не сталося вибуху тільки через те, що міна не була встановлена в бойове положення".

Протитранспортна міна ТМ-62, фото: DRC

Часто під протитранспортні міни можуть встановлювати протипіхотні. У разі вибуху — шансів вижити практично немає.

Касетні боєприпаси

РСЗО "Град", "Смерч", "Ураган", "Точка У" можуть бути касетними. Такі боєприпаси влаштовані за принципом російської "матрьошки": у випущеному боєприпасі є від 30 до 70 маленьких боєприпасів, які розлітаються на площу в кілька гектарів. Ці елементи 12 сантиметрів у розмірі і мають механізм самоліквідації.

Цей тип боєприпасів заборонений міжнародною конвенцією з касетних боєприпасів із 2010 року. Російські військові застосовували їх неодноразово.

Саморобні вибухові пристрої

Цей тип боєприпасів важко розпізнати. Їх ховають в побутові речі, встановлюють в автомобілях, закріплюють всередині будинків. Саморобна вибухівка різна за розміром, кольором і вагою. Принцип дії довільний.

Викликає підозру якась сумка, пакет, коробка — не торкаємось. Принцип цих предметів — вони маскуються у якусь побутову річ, яка не викликає підозру, але викликає інтерес. Саморобні пристрої часто мають часовий механізм.

Запали та підривники

Окремі елементи боєприпасів теж можуть завдати ушкоджень. Про запали та підривники нечасто говорять в контексті вибухонебезпечних предметів, але взаємодіяти із ними небезпечно.

Це той елемент, який ініціює вибух міни або гранати. Ці предмети теж небезпечні, тому що містять в собі вибухову речовину, яка може вибухнути, якщо людина починає розбирати, викручувати її.

Нерозірвані боєприпаси

Гранати, міни, випущені з міномета, боєприпаси до танків чи реактивних систем залпового вогню — якщо будь-який боєприпас не розірвався, він все одно в бойовій готовності і може вибухнути.

Це дійсний, активний боєприпас. Він був заряджений, зведений в бойове положення й випущений. Близько 20 % випущених снарядів не спрацьовують відразу.

Що робити, якщо натрапили на боєприпас чи міну

Якщо натрапили на боєприпас, треба зупинитися, роздивитися, чи немає поряд ще подібних предметів, відійти на безпечну відстань у 300 метрів та викликати ДСНС (101).

Якщо натрапили на міну, потрібно залишатися на місці. Найчастіше міна закладається не одна, відтак рухатися ділянкою дуже небезпечно. Далі або дзвонимо в ДСНС, або кличемо когось, хто це зробить.

У випадку, коли поруч немає людей і телефону, спеціалісти радять виходити з небезпечної ділянки власними слідами назад або обережно і уважно просуватися рівною твердою поверхнею.

Будьмо обачними, пильними і обережними! Пам'ятаємо про те, що на українські землі ступив ворожий чобіт!

Тетяна Вельшина, фахівчиня Данської ради у справах біженців, спеціалісти якої розміновують території Донбасу із 2017 року.