Сьогодні Україна відзначає День ліквідатора аварії на Чорнобильській атомній
1986-2021. Минуло 35 років з моменту вибуху 4-го реактора. Цю аварію називають найстрашнішою техногенною катастрофою в історії людства. Людей, котрі працювали на приборканні атомного звіра, ліквідаторів – героями. Тими, хто фактично захистив не тільки Україну, а практично людство.
Цю фразу повторюють дуже багато разів. Вона ніби й затерлася, втратила гостроту сприйняття. Однак, і про це говорять зарубіжні експерти, аби не людський фактор, який межував з героїзмом і був таким, наслідки 86-го були би набагато трагічнішими.
Ви в це не вірите? Пропоную набратися терпіння та прослухати, подивитися фільми про «Чорнобиль», послухати безпосередніх учасників як приборкання ядерного реактора, так і спорудження над ними саркофагу. Вдуматися у аргументи вчених. Спробувати побувати в тому часі, наскрізь просякнутому ідеологічним словоблуддям. По достоїнству оцінити діяння тих, хто так і не зміг бути відповідальним та рішучим і відмінити, зокрема, першотравневу демонстрацію у Києві, куди погнали й дітей. Хто не наважився відмінити Велогонку Миру у столиці 5 травня.
І спробувати поставити себе на місце тих, хто скидав смертоносний графіт з даху 4-го реактора, хто в умовах величезного радіовипромінення викопував підземний хід під станцією, хто гасив, хто здійснював інші небезпечні роботи.
Подивитися кадри як в страшних муках помирали опромінені так званим «мирним атомом» пожежники, котрих першими направили на ліквідацію аварію. Оцінити ще раз всю неприродність кадрів мертвої Прип’яті.
І ще раз вдуматися в цифри – Україна посідає друге місце в Європі за темпами онкозахворювань, що відбувається не в останню чергу і з причини Чорнобиля. 600 000 – це кількість українських ліквідаторів. З них 10%, а це 6000, померли, а 165 000 отримали інвалідність.
Продивіться ці фільми, прочитайте книги, публікації про Чорнобиль разом зі своїми дітьми, онуками, правнуками. Вони мають знати про цю трагічну і до кінця багатьом ще незрозумілу своїми наслідками сторінку в історії України. Вони мають на сумному прикладі Чорнобиля втямити раз і назавжди, що жити, працювати на «авось» не можна.
І для того, щоб пам’ятати. Як день аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986, так і 14 грудня – День ліквідаторів. І просто сказати цим людям, сказати вголос – «Спасибі вам!». Вони на те заслужили!
…Сьогодні у Великій Димерці біля пам’ятника чорнобильцям зібралися ліквідатори, представники селищної ради, зокрема заступник селищного голови, і він же чорнобилець Микола Губський, і скромно вшанували пам’ять тих, хто вже не з нами.
Учасників, ліквідаторів було би більше, але частина їх поїхали на заходи з відзначення Дня ліквідатора в інші населені пунктами.
…Поклали квіти і вустами голови ветеранської організації Великої Димерки, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС Валентина Кузьмика сказали саме те, потрібне в цій ситуації слово – спасибі…
