ПРОЕКТ

СТАТУТ

Великодимерської об’єднаної територіальної громади

Преамбула

Цей Статут розроблено відповідно до Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та інших законодавчих актів, визначає систему місцевого самоврядування Великодимерської об’єднаної територіальної громади, форми та порядок діяльності територіальної громади, її органів та посадових осіб, гарантії прав жителів селища та сіл,  які входять до складу об’єднаної територіальної громади.

Розділ 1. Загальні положення

Глава 1.1. Загальна характеристика Великодимерської селищної територіальної громади

Стаття 1.1.1.

1. Великодимерська селищна територіальна громада (далі – Тёериторіальна громада, Громада) утворена шляхом добровільного об’єднання територіальних громад селища Велика Димерка, сіл: Вільне, Жердова, Захарівка, Покровське, Мала Тарасівка, Михайлівка, Підлісся, Красилівка, Бобрик, Гайове, Шевченкове, Рудня.

Стаття 1.1.2.

1. Рішення Великодимерською селищною радою «Про добровільне об’єднання територіальних громад» прийнято 27.07.2017р., Жердівською сільською радою – 01.08.2017р., Руднянською сільською радою – 01.08.2017р., Бобрицькою сільською радою – 02.08.2017р., Шевченківською сільською радою – 03.08.2017р.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» Великодимерська об’єднана територіальна громада рахується утвореною 03 серпня 2017 року.

Стаття 1.1.3.

1. Адміністративним центром Територіальної громади є селище Велика Димерка, в якому розміщені її органи місцевого самоврядування.

2. Жителям всіх населених пунктів громади мають бути забезпечені максимально зручні умови для відвідування адміністративного центру громади.

Стаття 1.1.4.

1. Територіальна громада має єдиний представницький орган – Великодимерська селищну раду (далі – Рада).

2. Перші вибори депутатів Ради відбулися 29 жовтня 2017 року.

Стаття 1.1.5.

Територіальна громада та її Рада можуть вступати в асоціації, інші добровільні об’єднання територіальних громад, органів місцевого самоврядування.

Стаття 1.1.6.

1. Пам’ятними датами та святковими днями громади, її окремих населених пунктів (день села, селища, міста; храм тощо)

_____________;

_____________;

_____________.

Стаття 1.1.7.

1. Офіційною символікою громади є прапор та герб Великодимерської селищної ради  порядок використання яких затверджується рішенням Ради.

2. На будівлях, де розміщена Рада, інші органи Територіальної громади вивішується Державний Прапор України та Прапор Громади.

Глава 1.2. Межі території  громади та її географічне положення

Стаття 1.2.1.

1. Територія громади згідно з адміністративно-територіальним устроєм України входить до складу Броварського району Київської області.

2. Відстань від адміністративного центру громади до районного центру – 14 км.

3. Відстань від адміністративного центру громади до обласного центру – 32 км.

4. Територія Великодимерської селищної територіальної громади є нерозривною, її межі визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад що об’єдналися: селища Велика Димерка, сіл: Вільне, Жердова, Захарівка, Покровське, Мала Тарасівка, Михайлівка, Підлісся, Красилівка, Бобрик, Гайове, Шевченкове, Рудня.

5. Територія громади межує з:

північного сходу –  Калитянська ОТГ;

північного заходу – Богданівська сільська рада;

півночі –  Калитянська ОТГ;

сходу – Світильнянська сільська рада, Плосківська сільська рада;

південного заходу –  Рожівська сільська рада, Калинівська сільська рада;

півдня – Красилівська сільська рада, Гоголівська сільська рада;

заходу – Богданівська сільська рада.

6. Межі території громади не можуть бути змінені без згоди членів Територіальної громади.

Стаття 1.2.2.

1. Територія громади займає площу 203,8267 кв. км.

2. Населення громади становить біля 23 тис. чоловік.

3. Гідрографічна сітка територіальної громади представлена озерами площею 11 га та технічними водоймами площею 2,5 га.

4. Площа лісового фонду становить 52 га. Ліси змішані (хвойні тощо).

5. Площа земель сільськогосподарського призначення складає 9800 га.

6. Площа земель запасу складає 207 га.

7. Межі території громади не можуть бути змінені без згоди членів Територіальної громади.

Стаття 1.2.3.

1.    На території громади розташовані населені пункти (далі: населені пункти територіальної громади):

Селище Велика Димерка – центр об’єднаної територіальної громади.

Велика Димерка – найбільший за площею та кількістю населення цілісний населений пункт Броварського району, який розташований у його географічному центрі. Територією селища проходить відрізок південно-західної залізниці сполученням Київ-Ніжин, де розташовано дві зупиночні платформи «Парникова» та «Димерка».

Площа селища Велика Димерка – 2148 га.

Загальна площа земель в адмінмежах селища – 7142,7 га.

Кількість населення – 10253 особи.

У державному історичному архіві перша згадка про село Димерка Остерської волості, яке було віддане «Митьке Сикире из рода Голынанских» датується 1392 роком.

Друга згадка – запис у церковних книгах – відноситься до 1564 року.

З 1569 року Димерку як і інші землі Броварщини за люблінською унією захоплює польська шляхта.

1628 рік. Селом володіють князі Аксаки.

1650 рік. Село переходить у володіння Петра та Яна Виговських, київських воєвод.

1651 рік. За допомогою козаків село захоплює Катерина Аксак, а з 1680 року за указом цариці Софії Олександрівни Романової “село Дымерка с древней Богдановкой утверждено за Киевской Лаврой”.

1764 рік. У селі налічується 102 двори, 174 хати, 611 мешканець.

1750-1751 р.р. за свідченням архівних документів проходили тривалі суперечки між Києво-Печерською Лаврою, Києво-Видубецьким та Києво-Фроловським монастирями з приводу володіння землями Димерки. Спірне питання вирішено на користь монастирів.

1777 рік. У Димерській вотчині повстали селяни, скасували лаврське управління та обрати до сільської адміністрації місцевих селян.

1780 рік. Село Димерка входить до Київського полку Гоголівської сотні єпархії Києво-Печерської Лаври.

1857 рік. У Димерці налічувалось 330 дворів та 2774 мешканців.

1868 рік. Збудовано залізничне полотно сполученням Ніжин-Бровари, яке проходило Димеркою зі сходу.

1897 рік.У Російській імперії проведено перший перепис населення. У Димерці на той час проживало 4912 осіб, з них чоловіків – 2393.

1899-1900 роки. У Димерці на кошти органів місцевого самоврядування та громадського лісу збудовано школу.

13 червня 1924 року відповідно до постанови Пленуму Київського губвиконкому с. Зелика Димерка надано статус районного центру.

1925 рік. Населення Великої Димерки налічує 8263 особи.

1930 рік. Великодимерський район ліквідовано. Велика Димерка з територіально прилеглими селами ввійшла до підпорядкування Київської міської ради.

1937 рік. Утворено Броварський район, до його складу ввійшла Велика Димерка.

17 вересня 1941 року село окуповане німецькими військами.

23 вересня 1943 року зусиллями військ Червоної Армії Велику Димерку звільнено від німецької окупації.

1964 рік. Завершено будівництво газопроводу. Мешканці села мають у своїх оселях зручний та дешевий вид палива.

1975 рік. У селі збудовано триповерхову школу на 1176 учнів.

1997 рік. У селі збудовано завод по виробництву безалкогольних напоїв Компанії «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед».

Вересень 1998 року. Сільською радою затверджено місцеву символіку –  герб та прапор.

21 листопада 1998 року місцеву символіку освячено у Свято-Покровській Церкві села.

17 лютого 2000 року відповідно до рішення Київської обласної ради             № 177 від 17.02.2000 р. село Велика Димерка Броварського району Київської області віднесено до категорії селищ міського типу.

Адміністративні межі смт Велика Димерка:

•  з півночі межує з Богданівською сільською радою

•  з північного сходу – Жердівською сільською радою

•  зі сходу – з Гоголівською сільською радою

•  з південного сходу – Красилівською сільською радою

•  з півдня – Калинівською селищною радою

•  з заходу – з Рожівською сільською радою

Будь-які зміни селищної межі, здійснені у відповідності з чинним законодавством, відображаються в Генеральному плані селища.

Пріоритетом у вирішенні радою земельних питань є захист законних прав та інтересів землекористувачів.

Територіальна громада має свою символіку – герб та прапор. Положення про порядок використання символіки затверджується радою.

Днем селища є 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці на честь місцевого Храму – Свято-Покровської Церкви.

Село Бобрик

Село Бобрик знаходиться у північно-східній частині Броварського району Київської області. Колишній центр сільської ради до якої належали села Бобрик і Фрунзівка.   Бобрицькі землі межують з територіями інших населених пунктів: з півночі – селище міського типу Калита і село Заворичі, зі сходу – село Мокрець, з півдня – село Світильня, із заходу – села Шевченкове і Рудня.  Площа села Бобрик – 1256,2 га (31 вулиця), Фрунзівки – 143,5 га (10 вулиць). Із сусідніми селами, а також автомагістраллю Київ–Чернігів–Санкт-Петербург Бобрик має дороги з твердим покриттям. Здійснюється автобусне сполучення з м. Бровари і м.Київ. Поблизу села пролягає залізниця Київ–Ніжин (зупиночна платформа «Семиполки»). Відстань від столиці залізницею – 50 кілометрів, автотрасою – 65 кілометрів. Від районного центру відповідно 23 і 40 кілометрів. За природними умовами   місцевість наближена до лісостепу, з характерним рослинним і тваринним світом. Є заболочені місця, на схід від села протікає річка Трубіж. Рельєф переважно рівнинний, з невеликими перепадами висот.
Нині село має розвинену інфраструктуру. Діють Навчально-виховне об’єднання (загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів, дитячий садок), будинок культури, бібліотека, швейна майстерня, перукарня, дев’ять магазинів, три підприємства громадського харчування, працює сільськогосподарське підприємство. Всього на території села зареєстровано вісімнадцять підприємств різних форм власності.

Село Жердова

Село Жердова – колишній центр Жердівської сільської ради до якої входило сім населених пунктів: с.Жердова, с. Тарасівка, с.Підлісся, с.Михайлівка, с.Вільне, с.Захарівка, с.Покровське.

Жердова Заснована близько 1840 року. Є дві версії походження назви села. Одна з них пов”язана з тим, що садиба панів Танських , вихідців із Світильного, котрі викупили землі неподалік нинішньої Жердови, були обгороджені жердинами. Іншу версію пов”язують із географічним положенням. У часи позаминулого століття тодішнє населення знаходилося на невеликому шматку землі,що був немов пагорбом серед чисельних боліт і річечок. Саме цей горбок ставав пристанищем для ночівлі запорізьких козаків, котрі походами йшли на північ. Оскільки територія поблизу нього  була вкрита лісами то для  оборудок табору козаки ставили шатра із вільхових жердин, обкладали їх сіном та бур”яном і там ночували. Коли поверталися з походу  наступного разу, то відпочивати знову залишалися саме в цьому місці, де збереглися жердини від шатра.

Історія Жердови до революції позначена двома  важливими подіями, що дозволили їй стати значним економічним та культурним центром регіону. Саме тут після відкриття Київсько- Вороніжської залізниці. Довколишні землі в пана Танського скупили поміщики Ширяєв, Мацько і Карнаухов. Поміщик Карнаухов організував у центрі Жердови високопродуктивну сільськогосподарську економію, добре оснащену на той час із залученням до роботи агронома і садівника. А ще в економії була своя школа з бібліотекою, працювали динамо-машина, діяла свердловина для забору води, мельниця, та винокурня, продукція яких експортувалася навіть за кордон.

А ще Жердова  знана тим, що саме тут  був будинок-дача  визначної актриси Марії Заньковецької. У цьому  ” Марусиному  курені” гостював  і відпочивав увесь цвіт Українського театрального  мистецтва:  Садовський, Кропивницький, Карпенко-Карий.

Село Тарасівка

Село Тарасівка засноване  у 1920 році жителями села Велика Димерка.

60 сімей отримали в користування 0,5 десятин землі на колишніх землях пана Добрикова. Ініціатором переселення з димерців  був син димерського старости Тарас Драний (на його честь поселення було і назване).

Село  Покровське

В селі  Покровському (колишня назва Куйбишеве) до революції  в урочищі Колошиному стояла садиба пана Мацька, тут був цегельний завод (цегла мала фірмову марку і відправлялась залізницею на Київ). І досі в Києві стоять багатоповерхові будинки із жовтої високоякісної цегли із логотипом ”М”.  У 20 роках минуло століття  на території майбутнього села  поселилось 10 сімей з сіл Димерки, Свиноїдів і Пухівки.  У 1930 році поселення отримало назву Куйбишеве. 4 лютого 2016 року перейменовано на село Покровське.

Село  Підлісся

Назва села  Підлісся походить від місця розташування біля лісу, раніше така і казали «під лісом» на колишньому хуторі Назарівка, яке разом із землями на яких розташовані села Вільне та Захарівка належало раніше Гоголівській сотні. У 1922 році на ці земля було переселено близько 100 родин із Гоголева.

Село  Вільне

Назва села  Вільне походить від урочища Вільне, виникло на землях, що належали козацькій сотні, куди в 1922 році переселились вихідці з Гоголева.

Село Захарівка

Село Захарівка виникло в 1928 році на землях козацької сотні між болотами Чернятин та Моховате. За переказами назва села походить від імені першого поселенця Захара Рубанки.

Село Михайлівка

Село Михайлівка було засноване в 1896 році і носило назву «хутір Михайлівський» в якому було  11 дворів. В той час поселення відносилось до Семиполківської волості Чернігівської губернії. При  хуторі знаходилась економія Підосінникова та Маленького, заснована дворянином Михайлом Підосінниковим від чого й пішла назва хутора.

Село Рудня

В першій письмовій згадці записано, що село Рудня знаходиться «біля Світильнова

на річці Трубіж» і виникло у 1590 році.

До цього часу назва села не змінювалась. За легендою, назва населеного пункту

походить від того, що  у давні часи на території села в урочищі «Помірки»

(місцева назва) добували болотяну залізну руду. Від слова руда, якби  і походить

назва села.

Село розташоване на  Броварщині  Київської області в зоні Східного Полісся на

межі з Північним лісостепом.  За переказами старожилів село виникло  під час

визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Першими поселенцями були козаки, потім почали поселятися селяни.

З 1613 року село відоме, як власність князів Аксаків та Яловицького, з 1650 року

селом володіють київські воєводи Ян та Петро Виговські.

У 1729-30 роках у селі було 28 дворів, що належали київським монастирям, зокрема

Софіївському.

У післявоєнні роки село відбудовувалося. Через Рудню пролягла вузькоколійка від

станції Бобрик до торфопідприємства «Вєлікоє».

На початку 70 років у селі побудована восьмирічна школа з басейном, на базі

якої у 1984 році була відкрита середня школа; 1977р.- збудовано та відкрито

сільський будинок культури із спортзалом;  нове приміщення ДНЗ «Берізка»;

в цей час активно велось будівництво 8 багатоповерхових будинків.  У 80-ті роки

прокладено асфальтовані дороги, збудовано комплекс птахофабрики та продовжуються

будуватись багатоповерхові будинки, ведеться успішне агровиробництво та

птахівництво.

В 1995 році  держмплемптахозавод «Рудня» перейменовується на відкрите

акціонерне товариство «Рудня». Господарство спеціалізується на розведенні кросів

яєчних курей: «Ломанн коричневий» та» Білорусь-9».

В 2004 році  ВАТ «Рудня» ліквідовується  та утворюється  Броварська філія

ТОВ «Комплекс Агромарс».

Село Шевченкове

Шевченкове — одне з наймолодших наших поселень. Виникло воно в 1868 році — у зв’язку з будівництвом залізниці Курськ — Київ, як основна залізнична станція Остерського повіту. Називалась станція Бобрик, за назвою найближчого села. Через сто років поселення біля станції отримало назву Шевченкове. Під час громадянської війни Шевченкове не раз опинялось в центрі буремних подій. У радянський період тут функціонувала велика МТС.

Нині в Шевченковому проживає 3244 чоловіка. Загальна площа землі в адмінмежах Шевченківської сільської ради — 1838,9 га.

Стаття 1.2.4.

1. Рішенням Ради за погодженням із жителями населених пунктів громади на її території можуть утворюватися функціональні зони – територіальні зони зі спеціальним статусом (історико-заповідні, лісопаркові, промислові тощо). Відповідне подання (пропозицію) вносять до Ради селищний Голова, виконавчий комітет ради або члени Територіальної громади у порядку місцевої ініціативи.

2. При утворенні територіальних зон зі спеціальним статусом встановлюються вимоги щодо забудови території, функціонального призначення земель, ведення господарської діяльності та іншого використання земель, відповідно до місцевих Правил забудови та використання територій, затверджених Радою, які передбачають:

1) гранично допустимі поверховість будинків і споруд та щільність забудови;

2) вимоги до утримання будинків і споруд;

3) вимоги до впорядкування доріг та під’їздів, місць паркування транспортних засобів;

4) вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури;

5) вимоги до озеленення та впорядкування територій;

6) обмеження у використанні земельних ділянок (будівельні, інженерні, санітарно-епідеміологічні, природоохоронні, протипожежні, історико-культурні);

7) інші вимоги, які можуть бути встановлені відповідно до законодавства України.

Стаття 1.2.5.

1. Найменування та перейменування населених пунктів громади, їх ліквідація як поселень, віднесення до окремих категорій населених пунктів здійснюється відповідно до закону.

Стаття 1.2.6.

1. Найменування та перейменування територіальних об’єктів громади – територіальних зон зі спеціальним статусом, вулиць, мікрорайонів, проспектів, бульварів, провулків, майданів (площ), мостів, парків, скверів тощо – здійснюються Радою з врахуванням думки членів Територіальної громади – жителів відповідного селища, села у порядку встановленому Радою.

2. Перейменування територіальних об’єктів громади здійснюється, як правило, випадках відновлення їхніх історичних назв, історичної справедливості та відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

3. Присвоєння територіальним об’єктам громади імен з метою увічнення пам’яті видатних історичних, державних, військових діячів України та громади, видатних діячів науки і культури, діяльність яких сприяла прогресу людства, утвердженню загальнолюдських цінностей здійснюється тільки посмертно та з урахуванням думки жителів відповідного селища, села.

4. При прийнятті рішень Радою щодо увічнення пам’яті історичних осіб та подій пріоритет надається тим з них, які пов’язані з населеними пунктами громади, Броварським районом та Київською областю.

5. Назви територіальним об’єктам громади даються українською мовою з дотриманням норм українського правопису.

Глава 1.3. Правова основа Статуту

Стаття 1.3.1.

1. Статут затверджується рішенням Ради і набуває чинності з моменту його державної реєстрації в органах юстиції.

2. Проект Статуту підлягає громадському обговоренню в усіх населених пунктах Територіальної громади.

3. Статут діє в просторових межах Територіальної громади. Окремі положення Статуту, відповідно до закону, можуть діяти і на території, що перебуває за межами території громади.

Стаття 1.3.2.

1. Статут має відповідати положенням Конституції законам України.

2. Статут має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших актів, які приймаються в системі місцевого самоврядування Територіальної громади, за винятком рішень, прийнятих місцевим референдумом.

Стаття 1.3.3.

1. У разі невідповідності окремих положень Статуту Конституції та законам України, Указам Президента України та постановам Кабінету Міністрів України діють норми останніх, як актів більш високої юридичної сили.

Стаття 1.3.4.

1. Правові акти органів міського самоврядування Територіальної громади та їхніх посадових осіб, що суперечать цьому Статуту, не підлягають застосуванню і виконанню.

Стаття 1.3.5.

1. Внесення змін і доповнень до Статуту здійснюються Радою.

2. Рішення Ради про внесення змін і доповнень до Статуту приймаються більшістю депутатів від загального складу Ради.

3. Пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Статуту вносяться до Ради групою депутатів Ради (не менш як 1/3 від загальної кількості депутатів), селищним Головою або членами Територіальної громади у порядку місцевої ініціативи.

4. Зміни і доповнення до Статуту, які передбачають приведення його у відповідність до положень Конституції України та законів України, Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, вносяться Радою за пропозицією селищного Голови у двомісячний термін після набуття чинності цими актами (або в строки, визначені цими актами). До внесення зазначених змін і доповнень до Статуту його положення, які суперечать зазначеним актам законодавства, не діють.

Глава 1.4. Взаємовідносини Територіальної громади, її органів та посадових осіб з органами державної влади, установами, підприємствами і організаціями, іншими територіальними громадами

Стаття 1.4.1.

1. Взаємовідносини органів та посадових осіб Територіальної громади з органами виконавчої влади, діяльність яких поширюється на територію громади, базуються на засадах співробітництва та взаємодопомоги з метою забезпечення здійснення завдань соціально-економічного та культурного розвитку громади, населених пунктів та реалізації на території громади завдань і повноважень виконавчої влади в інтересах Територіальної громади.

2. Органи і посадові особи Територіальної громади здійснюють самоврядні повноваження незалежно від органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади не можуть видавати обов’язкові для органів і посадових осіб Територіальної громади акти з питань, віднесених до самоврядних повноважень, або регламентувати їхню діяльність.

3. Органи і посадові особи Територіальної громади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади лише з питань здійснення ними наданих законом окремих повноважень органів виконавчої влади.

4. За організацію зв’язків органів і посадових осіб Територіальної громади з органами виконавчої влади відповідає селищний Голова.

Стаття 1.4.2.

1. Органи і посадові особи Територіальної громади сприяють місцевим органам судової влади, прокуратури та інших правоохоронних органів в їхній діяльності, можуть надавати, в передбачених законодавством випадках, допомогу у здійсненні їхніх повноважень.

2. Селищний Голова, або за його дорученням інша посадова особа, відповідає за організацію зв’язків органів і посадових осіб Територіальної громади з органами судової влади і прокуратури.

Стаття 1.4.3.

1. Взаємовідносини органів і посадових осіб Територіальної громади з підприємствами, установами і організаціями, що перебувають на її території, базуються на суворому дотриманні визначених законодавством прав суб’єктів господарської діяльності і визначаються формою власності підприємств, установ і організацій, джерелами фінансування і характером їхньої діяльності.

2. По відношенню до підприємств, установ і організацій, що перебувають у комунальній власності Територіальної громади, відповідні органи і посадові особи Територіальної громади здійснюють такі функції:

– утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, установи, організації громади в інтересах Територіальної громади у порядку, визначеному чинним законодавством;

– призначають та звільняють з посади їхніх керівників:

– визначають цілі, функції, організаційні форми і порядок діяльності та затверджують Статути створюваних ними підприємств, установ і організацій;

– встановлюють у порядку і в межах, визначених законодавством, економічно обґрунтовані ціни та тарифи на продукцію і послуги комунальних підприємств;

– приймають, у визначених законодавством межах, рішення про відчуження об’єктів комунальної власності, передачу їх в оренду чи концесію, а також рішення щодо переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

– визначають порядок використання прибутку і доходів підприємств, установ і організацій, встановлюють для них розмір частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

– приймають рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності Територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їхнього здійснення;

– приймають рішення про спільне з іншими територіальними громадами використання об’єктів комунальної власності для задоволення спільних потреб у порядку співробітництва територіальних громад;

– вирішують відповідно до законодавства питання про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

– контролюють ефективність і законність використання майна комунальних підприємств, установ і організацій міста в порядку, визначеному чинним законодавством і цим Статутом.

3. З підприємствами, установами і організаціями, які не перебувають у комунальній власності громади, органи і посадові особи Територіальної громади будують свої відносини на договірній та податковій основі. При цьому, органи і посадові особи Територіальної громади в межах своїх повноважень, визначених законодавством і цим Статутом, можуть приймати рішення щодо:

– надання пільг по місцевих податках та зборах категоріям підприємств, установ, організацій, діяльність яких має важливе значення для соціально-економічного і культурного розвитку громади, її населених пунктів;

– надання згоди на зміну функціонального призначення об’єктів соціальної сфери, якими управляють ці підприємства, установи і організації;

– встановлення, відповідно до чинного законодавства, норм та правил ведення ними господарської діяльності з питань, що стосуються екологічної безпеки та соціально-економічного і культурного розвитку громади;

– розміщення замовлень на проведення робіт і надання послуг по благоустрою території громади, її населених пунктів, обслуговування населення, будівництва та ремонту комунального житла, нежитлових будівель, що знаходяться у комунальній власності громади, виробництва продукції та виконання інших робіт за рахунок бюджетних коштів Територіальної громади або залучених коштів підприємств, установ та організацій;

– надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території громади нових об’єктів, у тому числі місць чи об’єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з чинними нормативами включає територію громади або її частину.

Стаття 1.4.4.

1.Взаємовідносини Територіальної громади, її органів і посадових осіб з іншими територіальними громадами, їхніми органами і посадовими особами базуються на принципах добросусідства, солідарності та взаємної вигоди Територіальна громада, її органи місцевого самоврядування і їхні посадові особи можуть брати участь у міжмуніципальному та міжнародному співробітництві.

Глава 1.5. Планування розвитку громади

Стаття 1.5.1.

1. З метою оптимального використання ресурсів громади, забезпечення сталості розвитку, збереження і примноження культурної спадщини, максимального задоволення інтересів різних поколінь членів Територіальної громади здійснюється планування розвитку громади.

2. Планування розвитку громади та її населених пунктів реалізується шляхом прийняття Радою таких розроблених з залученням громадськості актів:

1) Генерального плану розвитку населених пунктів громади;

2) Стратегічного плану соціально-економічного та культурного розвитку громади.

3. На виконання Генерального плану розвитку населених пунктів громади та Стратегічного плану соціально-економічного та культурного розвитку громади Радою приймаються щорічні Плани соціально-економічного та культурного розвитку громади.

4. З метою відстеження динамічних змін в розвитку громади ведеться щорічний моніторинг статистичних показників «Муніципальна статистика» (додаток №1).

Стаття 1.5.2.

1. Генеральний план розвитку населених пунктів громади – це основний документ містобудівного планування, який визначає довгострокову політику Ради щодо розвитку, планування, забудови та іншого використання території населених пунктів громади з урахуванням як їхніх історичних традицій забудови, збереження та відновлення історичних центрів, так і сучасних потреб розвитку і новітніх тенденцій містобудування.

2. Генеральний план розробляється відповідно до законодавства України про планування та забудову територій з урахуванням положень цього Статуту.

3. Генеральний план затверджується рішенням Ради лише після проходження ним процедури громадського обговорення (громадських слухань) у кожному з населених пунктів громади, у порядку, встановленому законодавством України про планування та забудову територій та рішеннями Ради.

Стаття 1.5.3.

Планування соціально-економічного та культурного розвитку громади передбачає:

1) аналіз соціально-економічного та культурного розвитку громади, її населених пунктів за попередній і поточний роки, визначення основних тенденцій розвитку, їх узгодження з загальнодержавними та регіональними тенденціями розвитку;

2) визначення основних проблем розвитку економіки громади, її соціальної сфери, культурного розвитку;

3) оцінку стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу громади, визначення резервів такого потенціалу;

4) визначення пріоритетних та цілей та напрямів розвитку громади на плановий період та шляхи розв’язання основних соціальних, економічних та культурних проблем Територіальної громади;

5) постановку завдань з досягнення визначених цілей, встановлення термінів їхнього виконання у прив’язці до фінансових та інших ресурсів громади.

Стаття 1.5.4.

1. ) витку громади (Варіантвитку) Стратегічний план розвитку передбачає планування соціально-економічного та культурного розвитку громади, її населених пунктів на період не менше двох каденцій повноважень Ради.

2. Короткострокові програми розвитку громади розробляються на 1 (один) рік та спрямовуються на вирішення завдань, визначених Стратегічним планом.

3. Короткострокові програми розвитку встановлюють пріоритети соціально-економічного та культурного розвитку громади, її населених пунктів на плановий період та систему заходів органів і посадових осіб Територіальної громади з їх реалізації з визначенням термінів виконання, виконавців та ресурсів.

Стаття 1.5.5.

1. Визначальною засадою цілепокладання у плануванні соціально-економічного та культурного розвитку громади та її населених пунктів є задоволення потреб членів Територіальної громади і здійснюється на засадах сталого розвитку.