Шлях до рідної землі довжиною… в 79 років

24 вересня відбулося поховання останків  загиблого у другій світовій війні Дмитра Польки вихідця з села Рудня. Саме поховання, адже у серпні 1941 року, коли на початку місяця упав замертво 34-річний рядовий Червоної Армії Дмитро Полька, його ніхто не хоронив.   Через кілька років дружина пана Дмитра Настя Пилипівна отримає звіщення, що її чоловік, батько трьох дітей, найменша з котрих народилася у 1939 році, пропав безвісти.
Це на довгі роки зберігало примарну надію. Активно займався пошуком батька найстарший син Михайло, інші родичі. Однак вони й гадки не мали, що рідний батько знаходиться не так і далеко, всього у 220 км від Рудні.
13 вересня 2020 року члени Житомирської обласної громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» знайшли останки кількох загиблих бійців. …Збереглася  солдатська капсула,  медальйон, а в ній  невеличкий листочок з чітким написом – хто цей солдат, звідки він родом. Дані говорили – Дмитро Полька, 1907 року, до армії призваний Броварським військкоматом 26 червня 1941 року, родом із села Рудні. Вже незабаром завдяки пошуковцям Житомирщини про важливу і щемливу знахідку дізналися у Руднянському старостаті Великодимерської ОТГ, а вже староста повідомив родичів Дмитра Польки.
– Звісно, це дуже хвилююче, – скаже тремтливим голосом 81-річна Олександра Полька, донька загиблого героя другої світової. – Водночас сумно, але якось і світло. Бо нарешті батько буде вдома, нарешті він з’єднається з його дружиною, нашою мамою. Нехай і там, в іншому світі вони будуть відтепер разом.
На щастя, жива не тільки донька Дмитра Польки, але й невістка, онуки, правнуки та праправнуки.
– Це дуже добре, що є рідні солдата, – прокоментував  Вадим Баранівський, заступник керівника житомирського «Пошуку». – І дуже добре, що родичі миттєво запропонували привезти сюди останки Дмитра Польки та провести церемонію поховання у його рідному селі. То є надзвичайно важливим.
…Першу зупинку у Рудні мікроавтобус, у котрому члени організації «Пошук» привезли невеличку труну із останками солдата, зробив на вулиці Київській, 90. Це рідне обійстя пана Дмитра. Тут він жив, одружився, тут у нього народилися діти. Звідси пішов на фронт, щоб повернутися через 79 років. Але навічно залишився 34-річним.
Нині тут живуть невістка Дмитра Польки та його внук.
… У церкві Рудні відбулася панахида, після чого траурна церемонія вирушила на кладовище. Портрет загиблого ніс його праправнук Микита  Єсик.
Вже на кладовищі відбувся невеликий траурний мітинг, у якому взяли участь староста Рудні Олександр Карчевський, заступник голови Великодимерської ОТГ Микола Губський, голова ветеранської організації Валентин Кузьмик, представники військкомату, рідні та земляки героя війни.
Члени «Пошуку» передали рідним Дмитра Васильовича його нехитрі солдатські пожитки, які були при ньому у землі, – кухоль, пряжка, ключ, гаманець. Каску вирішили покласти в могилу.
Дмитра Польку підзахоронили до його дружини Польки Насті Пилипівни, яка пішла з життя у 1998 році.
Пролунали три траурних залпи  від військовослужбовців.
Вічна пам’ять герою…


Великодимерська селищна рада
Великодимерська селищна рада